200.00 ₴
Вам більше подобається подорожувати з компанією чи на одинці? Мені, певно, перший варіант, але все одно часто я вирушаю у мандрівку сам. Так простіше виконати все заплановане, та й не кожному сподобається мій формат мандрів.
Герой нашого номеру, мандрівник Руслан Верін перетинає континенти і часто на своєму велосипеді їде по «гострому лезу», випробовуючи людські можливості. Тож поки що він не ризикує брати когось за компанію. У мандри, як і в розвідку, підеш не з кожним. пропускає через себе усе побачене, не відволікаючись на партнера.
ГУРТОМ ЧИ НАОДИНЦІ?
Вам більше подобається подорожувати з компанією чи на одинці? Мені, певно, перший варіант, але все одно часто я вирушаю у мандрівку сам. Так простіше виконати все заплановане, та й не кожному сподобається мій формат мандрів.
Герой нашого номеру, мандрівник Руслан Верін перетинає континенти і часто на своєму велосипеді їде по «гострому лезу», випробовуючи людські можливості. Тож поки що він не ризикує брати когось за компанію. У мандри, як і в розвідку, підеш не з кожним.
Втім, у соло мандрівників є ще один аргумент – наодинці людина більш відкрита до нових знайомств та краще пропускає через себе усе побачене, не відволікаючись на партнера.
І все ж ми бажаємо всім знаходити однодумців у своїх захопленнях. Разом – веселіше. А «Вічний мандрівник» і створений для того, щоб об’єднати навколо себе бажаючих відкривати світ (причому різними способами).
У цьому номері ми багато уваги приділяємо архітектурним пам’яткам. Здавалося б, час летить, ми постійно зводимо нові будівлі, старі занепадають, руйнуються, і це нормаль ний процес. Чому ж тоді ми так чіпляємося за старовину? А тому, що за крихкими стінами часто ховається ціла історія. Це свідки минувшини, машини часу, що дозволяють нам доторкнутися до попередніх віків.
Ну і, як завжди, розповідаємо про природу. Як земну, так і ту, що прилетіла з космосу. Приємного читання!
Головний редактор Віталій Горбуленко
| Формат | А4 |
|---|---|
| Орієнтація сторінки | Вертикальна |
| Тип обкладинки | |
| Наявність ілюстрацій | Ілюстроване (кольорове) |
| Кількість сторінок | 96 |
| Рік видання | |
| Періодика | Вічний мандрівник |
Коли мене запитують про найщасливіші миті життя, я одразу переношуся в роки безтурботного дитинства, в поле за селом, де проводив чимало часу, випасаючи худобу і залишаючись на одинці зі своїми думками. Тому чудово розумію хлопчину з вірша Василя Симоненка. Як і героя цього номеру Віктора Пашника з подібним життєвим сюжетом. Саме так народжуються великі мрії. А що Вас спрямувало на стежку мандрів? Коментарі можете залишати на нашій сторінці у Фейсбуці.
Багаття потріскує, розриває «язиками» нічну темінь і манить своїм теплом. Навколо сидять юні студенти-географи та їх викладачі, котрі тепер видаються значно ближчими і компанійськими, аніж коли читають лекції за своїми кафедрами. Розмови із практичних перетворюються на філософські. Петрович роз повідає студентам про ідеал «істинного географа». «Його не потрібно запитувати, куди ти ідеш? Для чого ідеш? Він іде, бо треба йти…»
Герої другого номеру «Вічного мандрівника» досліджують Нову Зеландію, вирушають автостопом аж в Антарктиду або місяцями крутять педалі Європою. А Костянтин Симоненко взагалі перший з українців відвідав усі країни світу, після чого стверджуємо всі люди наскільки різні, настільки й однакові у своєму сприйнятті життя.
Деякі мої друзі класифікують подорожуючих на два типи: мандрівники і туристи. Мовляв, мандрівники – це ті, хто готові з головою поринути в невідоме, шукають пригод, вражень і відкриттів. А от туристи – це, швидше, відпочивальники, які прагнуть комфорту, часто користуються послугами туроператорів і відвідують найбільш відомі туристичні місця.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.