200.00 ₴
Коли мене запитують про найщасливіші миті життя, я одразу переношуся в роки безтурботного дитинства, в поле за селом, де проводив чимало часу, випасаючи худобу і залишаючись на одинці зі своїми думками. Тому чудово розумію хлопчину з вірша Василя Симоненка. Як і героя цього номеру Віктора Пашника з подібним життєвим сюжетом. Саме так народжуються великі мрії. А що Вас спрямувало на стежку мандрів? Коментарі можете залишати на нашій сторінці у Фейсбуці.
ЗВІДКИ ПОЧИНАЮТЬСЯ ШЛЯХИ МАНДРІВНИКІВ?
Коли мене запитують про найщасливіші миті життя, я одразу переношуся в роки безтурботного дитинства, в поле за селом, де проводив чимало часу, випасаючи худобу і залишаючись на одинці зі своїми думками. Тому чудово розумію хлопчину з вірша Василя Симоненка. Як і героя цього номеру Віктора Пашника з подібним життєвим сюжетом. Саме так народжуються великі мрії. А що Вас спрямувало на стежку мандрів? Коментарі можете залишати на нашій сторінці у Фейсбуці.
А тим часом, у третьому номері нашого часопису ми чимало розмірковуємо про самоідентичність народу. Історія македонців навіює паралелі, а розповідь про українську діаспору в Бразилії надихає берегти свою власну культуру. Цього разу, «мандруючи» Україною, ми більше уваги присвятили північ ним і східним її регіонам, котрі не вважаються туристичними і потребують більшої промоції. І вже традиційно – вивчаємо рідну природу. Зокрема, цього разу у наш фокус потрапили кажани. Переконайтеся, наскільки мало ви знали про рукокрилих, які зажили моторошної слави. Насправді ж вони досить милі звірята – перегляньте лиш наші світлини! Намагаймося помічати прекрасне, воно поруч!
Головний редактор Віталій Горбуленко
| Формат | А4 |
|---|---|
| Орієнтація сторінки | Вертикальна |
| Тип обкладинки | |
| Наявність ілюстрацій | Ілюстроване (кольорове) |
| Кількість сторінок | 96 |
| Рік видання | |
| Періодика | Вічний мандрівник |
Герої другого номеру «Вічного мандрівника» досліджують Нову Зеландію, вирушають автостопом аж в Антарктиду або місяцями крутять педалі Європою. А Костянтин Симоненко взагалі перший з українців відвідав усі країни світу, після чого стверджуємо всі люди наскільки різні, настільки й однакові у своєму сприйнятті життя.
Багаття потріскує, розриває «язиками» нічну темінь і манить своїм теплом. Навколо сидять юні студенти-географи та їх викладачі, котрі тепер видаються значно ближчими і компанійськими, аніж коли читають лекції за своїми кафедрами. Розмови із практичних перетворюються на філософські. Петрович роз повідає студентам про ідеал «істинного географа». «Його не потрібно запитувати, куди ти ідеш? Для чого ідеш? Він іде, бо треба йти…»
Відгуки
Відгуків немає, поки що.