250.00 ₴
Наш читачу, не знаю, яка буде ситуація в Україні, коли ти триматимеш цей журнал.
Але зараз для нас найголов ніше – робити все для того, щоб якнайшвидше визволити рідну землю від загарбників. Тому цей номер, який перед повномасштабним вторгненням росії був на кінцевій стадії готовності, довелося відкласти в сторону. Лише за деякий час ми змогли взятися і допрацювати та видати його.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
Наш читачу, не знаю, яка буде ситуація в Україні, коли ти триматимеш цей журнал.
Але зараз для нас найголов ніше – робити все для того, щоб якнайшвидше визволити рідну землю від загарбників. Тому цей номер, який перед повномасштабним вторгненням росії був на кінцевій стадії готовності, довелося відкласти в сторону. Лише за деякий час ми змогли взятися і допрацювати та видати його.
Надіюся, згодом ми випустимо і наступні номери, які заплановані цьогоріч. За всіма новинами стежте на наших сторінках у фейсбуці та інстаграмі.
Між усіма потрясіннями якось загубився той факт, що якраз зараз виповнюється три роки з часу випуску першого номера «Вічного мандрівника». На жаль, не вдасться це відзначити тематичними заходами, але віримо, що попереду у нашого проекту ще багато років, багато журналів та цікавих подій.
У цьому ж номері в нас «рулить» колісна тематика, також звертаємо увагу на нашу українську самоідентифікацію.
Наостанок зазначимо, що чимало авторів «Вічного мандрівника» або захищають Україну зі зброєю в руках, або волонтерять, або ж підтримують країну іншим чином. Гадаємо, те ж саме можна сказати й про більшість наших читачів. Героїчний український народ неодмінно здобуде перемогу над злом у визвольній боротьбі!
Слава Україні!
| Формат | А4 |
|---|---|
| Орієнтація сторінки | Вертикальна |
| Тип обкладинки | |
| Наявність ілюстрацій | Ілюстроване (кольорове) |
| Кількість сторінок | 96 |
| Рік видання | |
| Періодика | Вічний мандрівник |
Мабуть, ви теж помітили, що запитувати в місцевих: «Що цікаво го є у вашому місті/селі?» – не дуже ефективно. Крім поширеного «нічого», найшвидше можна почути про об’єкти, які й так уже всім відомі. Але не варто на це ображатися. Просто люди настільки звикли до оточуючого їх середовища, що не бачать навколо чогось дивовижного. Зате, змінивши «картинку» на незвичну, одразу звертається на все увага.
У природи немає поганої погоди. Як і пори року. На цю тему вже багато написано і промовлено.
І хоч у сфері туризму існує чітке поняття «сезону», справжні мандрівники ніколи на це не зважають. Ба більше – намагаються відвідувати визначні місця саме в міжсезоння. Логіка зрозуміла: милуватися природою чи архітектурою або ж просто відпочивати посеред натовпу людей не так приємно. Тим більше тепер, коли додався фактор епідемії.
А ще варто брати приклад із норвезьких звичаїв, де круглорічний активний відпочинок на свіжому повітрі та гармонійне співжиття з природою – це не тільки національна філософія, а й державна програма.
Я не відзначаюся балакучістю, але іноді люблю спонтанні розмови з незнайомцями. Особливо на вокзалах чи в аеропортах. Так недавно наслухався про життя в Південній Кореї від українських експатів. Країна розвинена, прогресивна, з чітким порядком, яко го усі дотримуються. Але в людей вкрай мало вільного часу: дорослі бага то працюють, діти багато навчаються. Одразу згадав розповідь героя цього номера Ореста Зуба про США, де населення реально перепрацьовує заради високого рівня життя. А можна згада ти й іншу крайність: мешканці деяких країн Океанії працюють лише до обіду. Або не працюють взагалі, живучи з того, що Бог пошле. І посилає ж! Із матеріальних благ вони майже нічого не мають, і це не заважає їм бути щасливими. Де знаходиться ідеал чи «золота середина» – нехай кожен вирішує для себе. Але чим більше українці мандрують, тим більше розуміють: у нашій країні жити зовсім непогано.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.