200.00 ₴
Кілька років тому мені пощастило побувати в Парижі. Я в компанії кількох товаришів ініціював три валу прогулянку визначними місцями французької столиці. Коли ж перед нами нарешті замайоріла Ейфелева вежа, мої друзі всілися на лавочку, не бажаючи підходити ближче. І поки я намотував «коло по шани» біля вежі, вони собі смакували французькими булочками, милуючись здалеку краєвидом. «Ми просто хотіли насолодитися моментом», – пояснили товариші. А я опісля замислився: кому ж пощастило більше? Мабуть, кожному своє.
Серед мандрівників є доволі поширений вислів: «поставити галочку». Себто відвідати якесь місце заради того, щоб потім відзначити: «я там був». «Галочництво» сприймається переважно негативно, адже з кожної мандрівки варто взяти щось більше, ніж просто відмітку.
БІЛЬШЕ НІЖ ГАЛОЧКА
Кілька років тому мені пощастило побувати в Парижі. Я в компанії кількох товаришів ініціював три валу прогулянку визначними місцями французької столиці. Коли ж перед нами нарешті замайоріла Ейфелева вежа, мої друзі всілися на лавочку, не бажаючи підходити ближче. І поки я намотував «коло по шани» біля вежі, вони собі смакували французькими булочками, милуючись здалеку краєвидом. «Ми просто хотіли насолодитися моментом», – пояснили товариші. А я опісля замислився: кому ж пощастило більше? Мабуть, кожному своє.
Серед мандрівників є доволі поширений вислів: «поставити галочку». Себто відвідати якесь місце заради того, щоб потім відзначити: «я там був». «Галочництво» сприймається переважно негативно, адже з кожної мандрівки варто взяти щось більше, ніж просто відмітку.
«Гуру» українських мандрівників Костянтин Ліорек майже все життя їздив по світу переважно з діловими візитами, не підраховуючи відвіданих країн. А коли все ж підрахував, виявилося, що невідвіданих залишилось порівняно небагато. Тож ці «пробіли» Ліорек поступово закриває, але зазначає, що з кожної мандрівки варто брати по-максимуму, пізнавати місцеве життя, а не обмежуватися готелем і туристичними місцями.
А загалом – автори матеріалів цього номеру надихають мандрувати, щоб: пізнавати регіони зсередини, вивчати історію, от римувати незабутні емоції, наважуватися на скельний екстрим, досліджувати природу, зокрема, зайнятися бьордвочингом, на дихатися на творчість і, врешті, щоб дізнатися більше хоча би про своє рідне місто чи навіть село. Кожен може обрати, що йому до душі.
Тож мандруйте з користю і читайте «Вічний мандрівник» –
| Формат | А4 |
|---|---|
| Орієнтація сторінки | Вертикальна |
| Тип обкладинки | |
| Наявність ілюстрацій | Ілюстроване (кольорове) |
| Кількість сторінок | 96 |
| Рік видання | |
| Періодика | Вічний мандрівник |
Деякі мої друзі класифікують подорожуючих на два типи: мандрівники і туристи. Мовляв, мандрівники – це ті, хто готові з головою поринути в невідоме, шукають пригод, вражень і відкриттів. А от туристи – це, швидше, відпочивальники, які прагнуть комфорту, часто користуються послугами туроператорів і відвідують найбільш відомі туристичні місця.
У природи немає поганої погоди. Як і пори року. На цю тему вже багато написано і промовлено.
І хоч у сфері туризму існує чітке поняття «сезону», справжні мандрівники ніколи на це не зважають. Ба більше – намагаються відвідувати визначні місця саме в міжсезоння. Логіка зрозуміла: милуватися природою чи архітектурою або ж просто відпочивати посеред натовпу людей не так приємно. Тим більше тепер, коли додався фактор епідемії.
А ще варто брати приклад із норвезьких звичаїв, де круглорічний активний відпочинок на свіжому повітрі та гармонійне співжиття з природою – це не тільки національна філософія, а й державна програма.
Герої другого номеру «Вічного мандрівника» досліджують Нову Зеландію, вирушають автостопом аж в Антарктиду або місяцями крутять педалі Європою. А Костянтин Симоненко взагалі перший з українців відвідав усі країни світу, після чого стверджуємо всі люди наскільки різні, настільки й однакові у своєму сприйнятті життя.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.