Петро БІЛОУС
Народився Петро БІЛОУС 1953 року в селі Никонівка Бердичівського району Житомирської області. Освіту здобував у Никонівській восьмирічній та Половецькій середній школах (1961-1971). 1971 року вступив на філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту імені Івана Франка, де здобув фах учителя української мови та літератури.
У 1975-2020 роках працював на кафедрі української літератури цього ж навчального закладу (тепер – університет). Із 1977 до 1981 року навчався в аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук України, кандидатську дисертацію на тему «Просвітницько-гуманістичні ідеї першої половини ХVІІІ століття і творчість В.Григоровича-Барського» захистив 5 березня 1982 року. У 1988 році став доцентом. Докторську дисертацію «Паломницька проза в історії української літератури» захистив 28 квітня 1998 року.
У 2001 році Петру БІЛОУСУ присвоєно вчене звання професора. Відмінник освіти України (1999), нагороджений знаком Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2011).
Був депутатом Житомирської міської ради.
Автор понад 350 наукових публікацій, серед яких монографії: «Творчість В.Григоровича-Барського» (1985), «Українська паломницька проза» (1998), «Зародження української літератури» (2001), «Світло зниклих світів (художність літератури Київської Русі)» (2003), «Давньоукраїнська література і фольклор» (2006), «Актуальні питання української літературної медієвістики» (2009), тритомника «Літературна медієвістика» (2011-2012), «Українська середньовічна література» (2015), «Тринадцяте століття» (2016), «Слово і канон» (2017), «Філософія літературної творчості» (2018), «Давнє і недавнє: статті про українську літературу» (2019), «Світло “Слова про Ігорів похід”» (2021), «Походження української літератури: міфи, історія, джерела» (2021). Автор навчальних посібників – «Історія української літератури ХІ-XVIII ст.» (2009), «Вступ до літературознавства» (2011), «Теорія літератури» (2013), «Психологія літературної творчості» (2014), «Технологія літературної творчості» (2017). Автор наукових статей у вітчизняних та зарубіжних виданнях.
Протягом 1968-2025 років опублікував у періодичних виданнях понад 400 рецензій, публіцистичних статей, краєзнавчих матеріалів.
Автор 15 збірок поезії та 27 книг прози (романи, повісті, есеї), перекладу з давньоукраїнської мови «Мандри Василя Григоровича-Барського на Схід у 1722-1747 рр.» (2000).
Лауреат літературних премій імені Бориса Тена, Василя Земляка та Лесі Українки.