Дмитро СТЕПОВИК
Християнське церковне мистецтво – постійний предмет науково-дослідної праці Дмитра Степовика, від початку навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського (ІМФЕ) Академії наук України (1967) і початку роботи в цьому ж інституті як наукового співробітника (1970) і до його відходу в засвіти.
Народжений 7 жовтня 1938 року в селянській родині села Слободище Бердичівського району на Житомирщині.
Професор Дмитро Степовик був визнаним авторитетним фахівцем з іконознавства, монументального церковного настінного малярства, релігійної станкової та книжкової графіки. З-понад 50 написаних ним книг іконам і стінописам присвячено понад десяток видань, в тому числі такі фундаментальні, як «Історія української ікони Х-ХХ століть» (1996, перевидання 2004, 2008), «Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна» (2008), «Іконологія й іконографія» (2003, перевидання 2004, 2010), «Неокласицизм: Сучасне українське монументальне церковне малярство» (2018).
Бібліографічними раритетами є книги Дмитра Степовика про українську гравюру XVII-XVIII століть, болгарське образотворче мистецтво, визначних майстрів мистецтва української діаспори країн Західної Європи, США, Канади, Бразилії, Аргентини – скульпторів Лео Мола, Михайла Черешньовського, Михайла Паращука, маляра і графіка Якова Гніздовського, ікономалярку Христину Дохват, майстрів Михайла Дмитренка, Олексу Булавицького, Святослава Гординського та багатьох інших.
Мрією ученого було написати окрему книгу про зображення матері Господа Ісуса Христа Богородиці й Богоматері Марії в українському образотворчому мистецтві. Мрія професора збулася, авторські примірники цієї книги автор отримав в останні дні свого життя.
Дмитро Власович Степовик після закінчення середньої школи пов’язав своє подальше життя зі столицею України. Тут він навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики (1955-1960).
Після закінчення з відзнакою сім років працював журналістом в редакції популярної всеукраїнської газети «Молодь України» (1960-1967). Далі була уже згадана трирічна аспірантура з образотворчого мистецтва в ІМФЕ АН України (1967-1970), а із 1970 року понад півстоліття Дмитро Степовик пропрацював у цьому ж інституті. На посадах молодшого наукового співробітника, наукового, старшого наукового, провідного наукового, головного наукового співробітника.
Дмитро Степовик мав наукові ступені кандидата мистецтвознавства, доктора мистецтвознавства, доктора філософії, доктора богословських наук, учене звання професора, 2004 року був обраний академіком Національної академії наук Вищої освіти України, а 2021 року – членом-кореспондентом Національної академії наук України.
Викладав історію мистецтва в Україні, а як запрошуваний пофесор – і за кордоном: у Болгарії, Польщі, в Українському вільному університеті у Мюнхені, в Альбертському університеті в Едмонтоні в Канаді, в навчальних закладах Італії, Франції, Великої Британії, США.
Указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги» 2-го ступеня, церковними орденами Христа Спасителя, святих Кирила і Мефодія, святого Миколи Чудотворця, святого князя Володимира 1-3 ступенів.
Дмитро Степовик – лауреат національних та міжнародних премій. Міська рада міста Каменя-Каширського на Волині 3 жовтня 2008 року надала йому звання почесного громадянина цього міста. Професор Д.Степовик – багаторічний член Редакційної ради Видавничого дому журналу «Пам’ятки України», Вченої ради Міжнародного інституту українознавчих студій, Наглядових рад Фундації Героя України, академіка Петра Тронька, Українсько-польської Фундації «Concondia 818».
Помер 28 січня 2024 року в Києві.
