Богдан ЯКИМОВИЧ
Якимович Богдан Зіновійович [29.01.1952, с. Серафинці Городенківського (нині – Коломийського) р-ну Івано-Франківської обл. – 27.06.2022, Львів] – історик, краєзнавець, дослідник книговидавничої справи, культуролог, бібліотечний діяч, видавець. Доктор історичних наук (2009), професор (2012). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2017). Заслужений працівник культури України (2006). Директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (1998–2007).
Народився в сімʼї сільських вчителів, в якій шанували національну культуру, звичаї і традиції. Вчителькою була і бабуся Анна Якимович з роду Онуцьких (навчалась в учительській семінарії в Заліщиках за часів директорства в ній письменника О. Маковея). Дід по матері, Степан Павчак, – один з лідерів Української соціалістично-радикальної партії на Городенківщині, активний громадський діяч повіту, організатор читальні товариства «Просвіта».
Дитячі роки Б. Якимович провів у рідних Серафинцях, а в 1959 р. родина переїхала до м. Городенки. Навчався в Городенківській середній школі № 1 (1959–1969) й одночасно – в музичній школі. Вищу освіту здобув на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту (нині – Національний університет «Львівська політехніка»), який закінчив у 1974 р. за спеціальністю «промислове та цивільне будівництво».
Працював інженером-конструктором Львівського автобусного заводу (1974–1976), секретарем його комсомольської організації (1976–1979), далі – першим секретарем Ленінського (нині – Галицький р-н) райкому комсомолу (1979–1982), керував півторатисячним колективом житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського (нині – Галицького) району Львова (1982–1986).
У 1985 р. у 33-літньому віці зайнявся науковою діяльністю як пошукувач в Інституті суспільних наук АН УРСР (нині – Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України) під керівництвом відомого історика, академіка Я. Ісаєвича. Впродовж 1986–1989 рр. – старший інженер цього Інституту, від травня 1989-го – молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник. У 1994 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Видавнича діяльність Івана Франка (друга половина 70-х – 80-і роки XIX ст.)» (спеціальність 07.00.01 – історія України; науковий керівник – Я. Ісаєвич). У 1996 р. здобув вчене звання старшого наукового співробітника. В 1996–2001 рр. викладав за сумісництвом на кафедрі українознавства Львівського державного інституту фізичної культури (нині – Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського).
З 1998 р. працював директором Наукової бібліотеки Львівського державного (з 1999 р. – національний) університету імені Івана Франка (НБ ЛНУ імені Івана Франка), а також доцентом кафедри новітньої історії України (за сумісництвом); старшим науковим співробітником Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (за сумісництвом). У 1999 р. отримав вчене звання доцента.
Під керівництвом Б. Якимовича в НБ ЛНУ імені Івана Франка розпочалася комп'ютеризація бібліотечних процесів, відбулося значне оновлення фондів, помітно активізувалася науково-бібліографічна та видавнича діяльність – розпочато систематичний випуск серійних видань, зокрема, «Українська біобібліографія», «Каталоги книгозбірні», «Doctor Honoris Causa», «Мемуари і документи» (спільно з Інститутом літературознавчих студій ЛНУ імені Івана Франка), «Дрібненька бібліотека» (заснована в 1999 р. за аналогією з Франковою «Дрібною бібліотекою»). Одночасно був ініціатором і виконавцем багатьох видавничих проєктів, у т. ч. автором ідеї та головним редактором (2006–2007, вип. 1–2) наукового часопису «Вісник Львівського університету». Серія «Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології», членом його редколегії (2008, 2012–2017, вип. 3, 7–12). Започаткував факсимільне перевидання низки визначних раритетів українського друку. Очолював редколегії кількох інших видавничих серій.
