Відображаються усі з 9 результатівSorted by latest
Сьогодні ми поговоримо про майбутнє. Ні-ні, не спішіть шукати таро, купляти спіритичні дошки й виготовляти руни. Для цього взагалі не треба допомога потойбічних сил. Головне — уміти аналізувати події.
Більше року триває кривава війна, розпочата росією. Україна дала несподівану для всього світу відсіч і вистояла. Попереду залишилось відвоювати території. Однак закордонні експерти не дуже спішать давати позитивні прогнози.
Війна викривляє усі сфери життя людей: міни, контрольно-пропускні пункти, барикади, огородження обмежують пересування; культура переорієнтовується на патріотичну й воєнну тематику; наплив біженців у західні області спричиняє нестачу робочих місць.
Поляки до війни — жорстокі ненависники українців, після — вірні друзі. Горе єднає, як і спільна загроза для обох держав.
Усі пам’ятають напружені перші місяці війни. Ведуться бої біля столиці, ворог активно просувається територією країни, загальна паніка, супроводжувана однаковим питанням: “Чи зможуть ЗСУ дати відсіч?”. Але коли Київщини доокупували, людству відкрились жахливі злочини російського режиму.
Часто з трибуни російської пропаганди лунає в бік українців одне й те ж звинувачення: “Фашисти! Нацисти!”. Проте за своїм політичним устроєм сусідня держава більше схожа на диктатуру Гітлера, ніж наша, хоч і з певними труднощами, демократична. У засобах масової інформації навіть віднайшлась узагальнена назва — “рашизм”.
На жаль, довготривале перебування нашої держави під чужоземним гнітом спотворило сприйняття українців власної історії. Основна причина цього — прагнення тодішніх влад знищити національну свідомість у корінних народів, насадити власне бачення світу.
Деколи війну в Україні за масштабами й наслідками для світу порівнюють із Другою світовою. Однак багатополярність міжнародного суспільства, ядерна зброя, засоби масової інформації вносять свої корективи й ставлять під сумнів коректність таких дій.